Чуйко Володимир Миколайович
За першу і найголовнішу свою мрію– перемогу України, звільнення Донбасу та Криму – загинув Володимир Чуйко. Сьогодні за неї воюють його друзі – побратими. Володимир був тим вогнем, який запалював інших на дії. Таке відчуття, що він не загинув, а просто зробив перерву у своєму активному житті. І перерва та– ціла Вічність… А нам – Пам'ять… Гірка, нетлінна пам'ять…
Чуйко Володимир Миколайович народився 16 грудня 1981 року в селі Комарове Маневицького ( нині Камінь – Каширського) району Волинської області. Виховувався у дружній багатодітній сім’ї вчителів Миколи Степановича та Олени Феодосіївни Чуйків. 1 вересня 1987 року вступив до першого класу Комарівської середньої школи. Брав участь у громадському житті школи та села. Дуже любив футбол. Був постійним учасником сільської футбольної команди. Після успішного завершення школи у 1998 році вступив на історичний факультет ВДУ імені Лесі Українки. У 2003 році закінчив навчальний заклад і 1 вересня був призначений на посаду вчителя історії Комарівської середньої школи [2].
19 жовтня 2003 року був звільнений з посади вчителя у звязку з призовом на військову службу [3].
Мріяв стати військовим. Службу проходив у Криму в Фороському прикордонному загоні для виконання спеціальних завдань ДПС України у 5 відділенні 1 прикордонної застави командиром відділення. В армії був відмінником строкової служби. Врівноважений. Доброзичливий. Тактовний. Володимир був прикладом для солдат.
Після звільнення у запас з 2005 по 2010 роки працював на різних роботах: у ДП «САВСЧРВІС Волинь», ТзОВ «Міжрегіональні ресурси», ДП «САВСЕРВІС Карпати».
Був двічі одружений. Від обох шлюбів мав доньок – Владиславу (28 травня 2011 рік) і Ангеліну ( 28 листопада 2016 рік).
Коли розпочалася війна з росією, вже 24 лютого 2022 року прийшов список тих, хто підлягає мобілізації. « Значить треба йти. Краще там їх зустріти, а не чекати, поки сюди прийдуть» – таким твердим було рішення Володимира Чуйка.
А вже 25 лютого 2022 року Чуйко Володимир був призваний першим відділом Камінь – Каширського РТЦК та СП Волинської області до особового складу військової частини А 1008.
Його бойовий шлях як воїна-захисника проходив через село Майданівка Київської області, Миколаївську область, місто Гуляй – Поле Запорізької області, село Василівка Донецької області. Тут він 28.05.2022 року о 8 годині 20 хвилин отримав важке вогнепальне поранення лівого стегна. Перша медична допомога була надана у місті Бахмут. Далі Володимир Чуйко був евакуйований до міської клінічної лікарні № 6 міста Дніпро, де знаходився на лікуванні з 28.05 по 30.05.2022 року. 31.05.2022 року був переведений на лікування до клінічної лікарні місто Вінниця. 15.06.2022 року був виписаний з лікарні .
Після першого поранення він востаннє бачився з мамою та улюбленими доньками. Далі бойовий шлях молодшого сержанта 14 бригади проліг у Харківську область. Саме бійці його роти піднімали прапор на кордоні з росією. На передодні цього у селі Тернова він отримав друге вогнепальне, осколкове, наскрізне поранення лівого плеча, другого пальця правої кисті та голови. А тому прапора до вишки ніс Володимир Чуйко, але на саму вежу через хворе плече його не піднімав.
Воїн лікувався у військово – медичному клінічному центрі Північного регіону 61058 міста Харкова. Звідти його мали відправити на реабілітацію (09.09.2022 року). Але коли він дізнався, що його хлопців попалили фосфорними бомбами, Володимир знову повернувся у стрій, незважаючи на стан здоров’я. 24 вересня 2022 року його земний шлях вкоротили російські окупанти. Володимир разом з кількома бійцями під час зачистки села Гороб’ївка Дворічанського району на Харківщині наткнувся на рашистів. Зав’язався бій. Вороги нічого не змогли вдіяти з українськими бійцями і просто закидали їх гранатами.
Поховали Володимира Чуйка 28.09 2022 року на місцевому кладовищі в рідному селі Комарове.
Герой гідно прожив своє коротке життя. За особисту мужність і героїзм, вірність військовій присязі командир відділення батальйону 14-ої ОМБ р молодший сержант Володимир Чуйко ( з позивним «ГІПС») був нагороджений медаллю « За хоробрість в бою» [4].
У пам'яті односельчан він завжди залишиться світлим порядним воїном, який понад усе любив Україну і вірив у її світле майбутнє. Вічна пам'ять Герою!
Список використаних джерел:
1. Гусенко С. Сорокарічний комарівець віддав своє життя за Україну. Нова доба. 2022. 06 жовтня. с. 3.
2. Книга наказів директора ліцею: наказ №15 від 01.09.2003р.
3. Книга наказів директора ліцею: наказ №31 ід 19.10.2003 р.
4. Наказ голови ГО «Всеукраїнського об’ єднання громадян «Країна»» №341 від 17.09. 2022 р.
Матеріали підготували:
Веремчук Роман, учень 10 класу Комарівського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області
Патейчук Меланія Яківна, класний керівник, вчитель зарубіжної літератури Комарівського ліцею