Василюк Андрій Сергійович
Скільки найкращих молодих чоловіків, юнаків, а часто ще хлопчиків, брали до рук зброю, бо інакше і не могли, коли рідна земля в небезпеці. Кожен хотів жити, сподівався на перемогу і повернення додому, до родини – та не задумуючись жертвував собою, віддаючи своє життя, таке унікальне і неповторне, цей короткий спалах вічності, за Батьківщину. [1,с.5]
Одним з таких героїв сьогодення є мій дядько – Василюк Андрій Сергійович. Народився 8 березня 1979 року в селі Череваха Маневицького району Волинської області. Він був другою дитиною в сім'ї, де вже зростала старша сестра Наталія.
У 1986 році пішов у перший клас Черевахівської школи. Вчився добре, був старанним і трудолюбивим хлопчиком. Дитинство пройшло як і у всіх дітей – весело, грайливо, він завжди допомагав батькам та бабусям, бо дідусів не було. Мав дуже багато друзів у селі і не тільки.
Закінчивши дев'ять класів сільської школи, продовжив навчання у Маневицькій школі №1, де здобув повну загальну освіту. Згодом поїхав у Польщу на роботу, де працював різноробочим.
Батько - Сергій Якович, управляв фермою, працював головою Черевахівської сільської ради. Мати – Галина Миколаївна, працювала в Маневицькій районній лікарні молодшою медичною сестрою в хірургічного відділення.
У 1997 році був призваний на строкову службу - спочатку у місто Бориспіль на підготовче навчання, а потім - у Івано-Франківську військову частину А1410 радіотелеграфістом. Андрій дуже любив військову службу, був відповідальним, користувався авторитетом серед керівництва і своїх товаришів.
Працюючи у приватній будівельній фірмі в м. Київ, пройшов курси електрика і за цим фахом уже продовжив свою трудову діяльність. Багато односельчан завдячують електрикою у своїх оселях саме Андрію. Деякий час працював в Черевахівському лісництві.
Моя мама розказує, що вони з дядьком Андрієм завжди у дитинстві були разом: і до школи, і до роботи, і мали спільних друзів, і навіть день народження святкували разом. А якщо, часом, щось накоять, то завжди усю провину брав на себе Андрій. Мій дядько ще не маючи своїх дітей завжди допомагав і любив за нами наглядати тоді, як мама була на роботі. Дуже любив мого старшого брата Олега. Для нас, дітей, він завжди приносив подарунки і солодощі. Допомагав нашій сім'ї по господарству. Найбільшою потіхою у житті дядька Андрія , був син Давид. Андрій жив заради нього і намагався ніколи ні в чому йому не відмовляти. Я пам'ятаю, вони часто до нас приходили, тоді ми всі разом грали у футбол, каталися на роликах.
23 вересня 2022 року пішов захищати свою землю від окупантів. Служив у 14-ій ОМБР імені князя Романа Великого. Перепідготовку проходив у місті Володимир-Волинський, звідки дядька Андрія направили у Чугуївський район Харківської області боронити кордони нашої країни. Служба була важкою, зв'язку з рідними майже не було...
Жахливу чорну звістку нашій родині повідомив Голова Маневицької ОТГ Олександр Гаврилюк, що 6 листопада 2022 року, міняючи позицію, дядькова рота потрапила під ворожий артобстріл, внаслідок цього загинув він і його побратими...
Я пам'ятаю, як кілька ночей перед страшною звісткою і бабуся, і мама не мали сну, із неспокоєм чекали на Андрієві дзвінки, які тривали лиш по декілька секунд. Він лише встигав сказати: «Не переживайте, я живий-здоровий...». А тепер через прокляту війну немає ні цих слів, ні нашого рідного сина, брата, тата, дядька...
Траурний кортеж, яким наш Герой востаннє повертався додому, приїхав уже затемна. В кожному селі Маневицької громади його зустрічали навколішки люди із свічками та лампадками. А в Черевасі до батьківської хати загиблого був вистелений справжній квітковий килим, над яким витав терпкий запах хризантем. Прощалися із Героєм 11 листопада під сизим осіннім небом сотні краян, які доземно кланяючись, дякували Василюку Андрію за мужність, жертовність та захист. [2, c.3]
Нехай спочиває з миром наш Герой, який поклав своє життя в ім'я Перемоги над клятими орками... [2, c.3]
Список використаних джерел:
1. Марія Волинська. Спалах вічності: Світ Успіху-2017. Київ, 2017, 5с.
2. Синочок Давидко був його сонцем і щастям / Упорядник Ю. Музика. Маневичі: «Нова Доба», 17 листопада 2023, - с.3
Матеріали підготували:
Шевчук Владислав, учень 7 класу
Черевахівської гімназії Маневицької
селищної ради Волинської області
Науковий керівник:
Басюк Людмила Володимирівна,
вчитель історії Черевахівської гімназії