Олександр Сергійчук
За час російсько-української війни, для більшості суспільства Герої України залишаються невідомими. Один із захисників, чий життєвий шлях потребує уваги, є Сергійчук Олександр Вікторович.
Майбутній герой народився 27 жовтня 1995 року в м. Кузнецовськ. В дошкільний час ходив у дошкільний навчальний заклад № 12 у м. Кузнецовськ. Закінчив ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 м. Кузнецовськ. Після закінчення школи здобув фах, закінчивши професійно-технічне училище Рівненської АЕС. У мирному житті працював будівельником. По двадцять днів був на роботі у Києві, Львові, а на двадцять приїжджав додому. Працював на даній роботі офіційно.
У 2017-2018 роках був на службі у Військовій частині Національної гвардії України у Київській обл.., Вишгородський р-н, місто Вишгород. У 2018 році Саша одружився на дівчині, з якою зустрічався п’ять років.
Олександру декілька разів вручали повістки з яким він прибував до військового комісаріату, але його відсторонювали не невеликий термін. Влітку, 5 серпня, герою принесли чергову повістку, він не шукав причин не піти служити, знову з’явився перед представниками військового комісаріату, і на цей раз був призваний на війну. Спочатку його направили на Луцький військовий аеродром служити гранатометником в роті охорони 45-ої окремої артилерійської бригади, а потім направили на навчання у Львів.
Під час служби були спочатку один вихідний день, пізніш кількість вихідних збільшили до двох днів разом з дорогою. Вдома на Олександра чекали дружина, син Сашко, та батьки.
Зі Львова героя направили на Донеччину, де він тривалий час виконувати бойові завдання біля Шахтарська та Авдіївки.
21 квітня він пішов на своє останнє штурмове завдання виконувати бойові завдання разом із 35-от бригадою морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського, і зв’язок з ним обірвався. 24 квітня рідні дізнались що рідної людини не стало серед живих. Побратими змогли дістатись до тіла Сашка лише через декілька днів , і тому лишались на позиції щоб забрати його додому.
Із поля бою біля с. Новокалинове Донецької області тіло Героя змогли евакуювати через вісім днів після його загибелі, 29 квітня. Тоді і повідомили близьким Олександра найстрашнішу у їхньому житті новину.
Попрощалися із нашим Захисником 3 травня, віддавши йому останню шану і у Вараші, і в Козлиничах, де відспівали його у Свято-Вознесенському храмі. В своїй останній відпустці, ніби відчуваючи біду, з словами, що «На війні трапляється всяке, і дуже багато хлопців-товаришів загинуло…», сказав, що в випадку його смерті поховати його в с. Козлиничі. Молодого Героя провели в останню дорогу всі небайдужі, останню шану віддали на місцевому кладовищі с. Козлиничі. Сотні вдячних людей у скорботі схилили голови на колінах перед Захисником, який не тільки мріяв про перемогу над російським ворогом, а й віддав заради неї своє життя.
Нехай нетлінною буде пам’ять про Олександра Сергійчука, кров’ю якого омита наша свята Українська земля. Доземно вклоняємося його рідним і висловлюємо їм щирі співчуття.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖРЕЛ
- Газета «Нова доба» від 11 травня 2023р, ст..3
Водько Христина, учениця 6 класу
Козлиничівська гімназія - філія Опорного
закладу загальної середньої освіти
"Цмінівський ліцей" Маневицької
селищної ради Волинської області
Науковий керівник:
Пилипчук Тетяна Миколаївна
вчитель математики, педагог-організатор