Кушнір Віктор Євгенович
Одним із захисників, чий життєпис потребує уваги, є випускник нашого ліцею - Кушнір Віктор Євгенович.
Кушнір Віктор Євгенович народився 27 травня 1994 р. в с. Гута-Лісівська Маневицької ТГ, де пройшло його дитинства та юність.. У 2004 році хлопець закінчив початкову школу І ступеня с. Гута-Лісівська, а в 2010 - загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів с. Будки. По закінченню школи Віктор вступив до Маневицького ПТУ за фахом «кранівник». Любив господарювати, ще з юнацьких років Вітя допомагав батькам по дому. Все, що вмів батько, освоїв син. Він любив займатися господарством, домашніми тваринами.
«Вітька, так його називали усі в селі, був добрим, чесним, справедливим, завжди з усмішкою на обличчі, любив жартувати. Готовий був прийти на допомогу безкорисливо. Ніколи нікого не залишав у біді, завжди всім допомагав», - розповідає сусідка.
18.04.2013 року юнак був призваний Маневицько-Любешівським об`єднаним районним військовим комісаріатом Волинської області на військову службу. Через рік , 15.04.2014 року, підписав контракт. Проходив службу у В/ч А 0139 штаб-сержантом 101-ї окремої бригади Генерального штабу на посаді старшого техніка інженерно — саперної роти. З 26.06.2015 по 20.09.2015 р. Віктор Кушнір виконував завдання у районі проведення АТО на території міста Краматорська Донецької області. Він понад дев'ять років оберігав нашу країну, ще вісімнадцятирічним пішовши на військову службу.
Молодий військовий проживав у Києві із дружиною Катериною, уродженкою села Цміни, та двома ще маленькими дітками - донечкою Христинкою та синочком Назарчиком. Під час російського вторгнення на Київщину він опинився у вирі війни.
«Будував окопи навколо Київської області. А після визволення території області від окупантів, не покладаючи рук, реанімовував військову техніку. Після звільнення Чорнобильської АЕС їздив на розмінування територій. Завжди був турботливим чоловіком, бачив, що я хвилююсь, завжди заспокоював мене», - говорить дружина загиблого.
«У мого брата було добре серце, він завжди підтримував друзів. Він ніколи не був конфліктним, був навіть трохи сором'язливим, але ця якість навіть прикрашала його», – каже його сестра Зоряна.
«Ще 17 вересня Вітя подзвонив додому, привітав тата з днем народження, пообіцяв приїхати. Приїхав 20 вересня, але вже не сам - привезли», - зі сльозами на очах промовляє мама.
«Тієї ночі я ніби відчувала щось недобре: не могла заснути, щось дуже щеміло серце, телефонувала до Віті, але на дзвінок уже ніхто не відповів.. Через годину передзвонили і сказали, що Вітя помер від серцевої недостатності... Попереду у нього було ще стільки планів та мрій...», - зі сльозами на очах промовляє дружина.
Поховали Героя 21 вересня 2022 р. у його рідному селі Гута Лісівська.
Більше тисячі людей у Гуті-Лісівській попрощалися із Воїном Віктором Кушніром, життя якого обірвалося у двадцять вісім років. На похорон приїжджали побратими з Києва, щоб провести свого надійного друга в останню дорогу. У нього залишилися батьки, молода дружина, маленькі донечка та синочок, двоє братів і сестра. Відспівували Героя у місцевому храмі Трьох Святих, де він ще школярем був прислужником.
Схиляємо голови у скорботі та пошані.
Вічна пам’ять нашому земляку.
Слава Україні!
Матеріали підготували:
Кушнір Зоряна, учениця 11 класу Будківського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області.
Мельник Людмила Миколаївна, вчитель початкових класів Будківського ліцею Маневицької селищної ради Волинської області